Напередодні Дня інвалідів у Білокуракинській ЗОШ І-ІІІ ст. №2 був проведений благодійний ярмарок, започаткований активістами волонтерського руху. У ярмарку брали участь учні 1-11 класів. Діти продавали різні смаколики, які готували власноруч. Найактивнішими у заході виявилися учні 1 класу, вторгувавши найбільшу суму грошей. Хочеться подякувати учням та їх батькам, а особливо мамам, які допомагали дітям у розпродажі: М.О.Єнченко, Н.С.Тарасенко, Н.В.Барметова, О.М.Світлична, Г.М.Вітер. Зібрані кошти було витрачено на одяг та взуття для хворої дівчинки, яка навчається в нашій школі.

МОЯ ДУМКА ПО МОВУ

Мова виникла тоді, коли виникло людське суспільство. Спочатку люди спілкувались з допомогою жестів, звуків, міміки. З розвитком людства вдосконалювалося і мовлення. Виникненню мовлення сприяла потреба діяти спільно, щось порадити, попросити. На сьогоднішній день мова - це історія, пам'ять народу. Вона дісталася нам від попередніх поколінь, адже майбутнє виростає з минулого. Всі наші новітні цінності та знання ми теж залишимо майбутньому поколінню. На земній кулі близько 300 мов. Для кожного народу вона рідна. Ми вдячні всім тим митцям, письменникам, діячам культури, хто боровся за існування та розвиток української мови. Обов’язок кожного з нас - берегти цей скарб, адже без рідної мови не буде народу.

Напередодні Новорічних і Різдвяних свят до садочків «Сонечко» та «Берізка» завітали гості - голова Білокуракинської селищної ради Білокуракинської громади С.І.Сірик, начальник відділу освіти райдержадміністрації Л.І.Зубкова та заступник директора СТОВ «Партнер» В.В.Купріяниць з подарунками, які надав С.В.Стешенко - директор СТОВ «Партнер» та «Прогрес», що входять до національної агропромислової групи «Agricom Group». Дітки отримали безліч найкращих побажань разом з солодкими сюрпризами. Гості вручили кожному вихованцю садочків подарунки, не залишивши їх без своєї уваги. Це свято було дуже позитивним та запам’яталося дітлахам.

Особливу радість День Святого Миколая приносить дітям, бо Святий Миколай вважається їхнім покровителем. Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти - і добра казка зникає, а Миколай залишається.

Напередодні цього свята голова райдержадміністрації С.І.Іванюченко разом з Л.І.Зубковою відвідали дитячі садочки «Берізку» та «Сонечко», якраз у цей час у дітлахів проходило свято, гості завітали не с пустими руками, вони принесли дарунки дітлахам - м’ячі та обручі для заняття фізкультурою, поздоровили малечу зі святом та сфотографувалися на пам’ять. Після цих урочистостей голова селищної ради С.І.Сірик та Л.І.Зубкова відвідали ще один дитячий заклад «Зірочку» у селі Нещеретове, де почастували дітлахів солодощами, а натомість отримали купу позитивних емоцій та вражень.

19 грудня православні християни відзначали День пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця. У Свято-Тихонівському храмі відбулося урочисте Богослужіння - Божественна Літургія та молебень. На честь цього свято, особливо радісного для наймолодшого покоління, у храмі були виставлені роботи вихованців недільної школи. Разом з тим дітки підготували вітання зі святом для парафіян нашого храму. У дитячому виконанні під керівництвом О.Я.Підгайко пролунали вірші, пісня «Чудотворче Миколаю», тропар та величання святителю. Вихованці школи та всі діти, присутні за Богослужінням, отримали подарунки: іконочки святого Миколая Чудотворця та ласощі, які були підготовлені за підтримки директора Білокуракинського АТП В.І.Усова. В цей день також парафіяни поздоровили свого настоятеля - благочинного Білокуракинського округу - отця Володимира з п’ятиріччям священицької хіротонії, яка відбулася 19 грудня 2010 року у Свято-Іллінському храмі села Цілуйкове.

Протягом 2015 року у Білокуракинському районі проводилася робота щодо впровадження реформи місцевого самоврядування. Так, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» були пройдені всі етапи процедури об’єднання: Білокуракинським селищним головою було ініційоване об’єднання, направлені пропозиції сільським радам, проведені громадські обговорення, отримані позитивні висновки з обласної державної адміністрації щодо відповідності законодавчим актам проектів рішень сільських та селищної ради та була утворена Білокуракинська об’єднана громада, до складу якої увійшли сім сільських та одна селищна рада.

25 жовтня 2015 року пройшли вибори голови та депутатів громади. На даний час відбувається реорганізація сільських рад шляхом приєднання до Білокуракинської селищної ради, формується структура громади. 23 грудня 2015 року громада затвердила бюджет на 2016 рік і вже починаючи з 1 січня наступного року зможе здійснювати видатки без затримки.

25 грудня, вже вдруге у цьому році, із робочим візитом на Білокуракинщині побував губернатор Луганської області Г.Б.Тука, де відвідав ДНЗ «Зірочку», Нещеретівську ЗОШ,спорткомплекс «Здоров’я», провів нараду у залі засідань райдержадміністрації.

Так, Г.Б.Тука із головою райдержадміністрації С.І.Іванюченком, головою селищної ради Білокуракинської територіальної громади С.І.Сіриком завітали до ДНЗ «Зірочка», що у Нещеретовому. Там їх зустрічали начальник відділу освіти РДА Л.І.Зубкова, завідуюча дитсадочком Г.В.Колянчикова. Саме в цей час у дітлахів на святі були Дід Мороз та Снігуронька. Малеча розповідала їм віршики. Губернатор завітав не з пустими руками та презентував вихованцям дитсадочку солодкі подарунки. Після - відбувся огляд садочка, знайомство із його роботою, проблемами, планами на майбутнє. Як відзначила Л.І.Зубкова, садочок потребує відкриття ясельної гру¬пи, а взагалі у районі є потреба у групі для дітей з обмеженими можливостями.

Згідно Указу Президента України від 21 серпня 2015 року №489/2015 за материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку, багатодітній матері Марії Федорівні Хмеленко із села Луб'янка присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Нещодавно голова Білокуракинської селищної ради Білокуракинської громади С.І.Сірик та спеціаліст селищної ради Т.В.Рогозян вручили Марії Федорівні цю високу державну нагороду.

Виростити одну дитину не просто, а що казати про мати, яка народила і виховала п'ятеро дітей. Марія Федорівна, якій на сьогоднішній день 69 років, має чотирьох синів і одну доньку, 13 онуків та п’ять правнуків. Ростити дітей, вести господарство, турбуватися про сім’ю - це воістину героїчний вчинок. Діти - це квіти життя і Мати-героїня щодня живе у царстві квітів.

У духовному житті нашого краю наприкінці листопада 2010 року відбулася велика подія. ЇЇ учасниками стали парафіяни не тільки Білокуракинського округу, а й священники із багатьох церков нашого району, прихожани Херсонської області, інших сіл, селищ і міст нашої області.

Із Луганська у Свято-Тихонівський храм селища Білокуракине було привезено Свято-Воздвиженський хрест. Він виготовлений із мореного дуба, що пролежав у річці Десні більше 2,5 тисяч років. Це дерево було доставлено у Київ, де пройшло первинний обробіток, а потім воно потрапило в майстровиті руки талановитих людей із міста Луганська. Благословення на встановлення на Білокуракинщині цього хреста дав отець схіархимандрит Іонна, старець Одеського Свято-Успенського монастиря. І це при тому, що такий Хрест вже був виготовлений в Тернопільській області, але волею Божою і старця Іонни цей хрест мав бути першим встановлений саме на Білокуракинській землі. До речі, на Україні це 11-й поклонний хрест, а всього їх планується встановити 12 - по числу апостолів.

Того, що культурне життя на Білокуракинщині помітно активізувалося з приходом на посаду начальника відділу культури В.С.Ситник, думаю, ніхто не заперечуватиме. У найвіддаленіших куточках району виступають і свої аматори сцени, і гості, даруючи людям приємні хвилини відпочинку. Проводяться звіти колективів художньої самодіяльності, творчі конкурси, обмінні концерти тощо. От і минулої неділі до білокуракинців завітали сусіди-новопсковці з обмінним концертом у рамках обласної програми «Сузір’я талантів Луганщини».

Спершу до присутніх звернулася заступник голови Новопсковської райдержадміністрації О.М.Чертова. Вона наголосила на тому, що урядом Віктора Януковича, виконавчими органами на місцях багато робиться для розвитку культури в цілому і самодіяльної народної творчості зокрема, духовності, утвердження національної самосвідомості українців. Нинішній концерт - свідчення того, що люди мають змогу реалізувати свої таланти, порадувати ними інших. А це так багато - дарувати всім радість, робити життя змістовнішим і цікавішим. І я впевнена, що громадяни України гідно оцінять ці зусилля 31 жовтня, віддавши перевагу кандидату в президенти В.Януковичу - людині, яка вже довела конкретними справами свою здатність мислити і діяти справді по-державному.

«Україна – визволителям». Меморіальний комплекс з таким написом на постаменті височить над древніми курганами Луганщини. А якщо точніше – у центрі селища Мілове, звідки у грудні 1942 року воїнами І-ї гвардійської армії почалося звільнення перших метрів української землі від фашистських загарбників. Тут були важкі кровопролитні бої, про що нагадує братська могила, у якій поховано 1066 радянських воїнів, котрі склали свої голови, несучи жадане визволення і жителям цього населеного пункту, і всієї України.

Трохи далі від Мілового знаходиться село Калмиківка, де також споруджено пам’ятник на честь загиблих воїнів-визволителів цього населеного пункту. Тут у братській могилі похований наш земляк, уродженець Білокуракине-ІІ рядовий Лагун Іларіон Сергійович, 1907 року народження.

Вже вчетверте збирає самодіяльних митців «Слобожанський Спас». Спершу це свято було започатковане як фестиваль народного мистецтва Луганщини і Харківщини. А згодом він переріс у міжнародні творчі змагання за участю аматорів не тільки багатьох куточків України, а й Ростовської, Воронезької, Бєлгородської областей Росії. Цього року в ньому взяло участь близько чотирьохсот співаків і музикантів, літераторів і художників. Вони змагалися у шести номінаціях: «Слобожанські візерунки», «Поетичний курінь», «Калинова зоря», «Слобожанські віртуози», «Пісенна слобода», «Козацька вольниця».

Церква та духовенство мали велике значення в усі часи в нашому регіоні, який, до речі, входив колись до складу Слобідської України. Особливо великою була їх роль в моральній культурі. Православна віра в житті наших пращурів відігравала колосальну роль в духовному вихованні народних мас. Про це турбувалися постійно не тільки князі Куракіни, які займалися у XVIII ст. заселенням нашого краю в колишньому Дикому полі, а й самі поселенці, що прибували сюди з Київської, Чернігівської, Полтавської, Воронезької губерній. На вільні землі вони привозили з собою часто священників і церковний притч, образи, церковний треб, богослужебні книги і навіть церковні дзвони. На кошти поселян і пожертвування заможних вільних хліборобів будувалися церкви в нашому краї. За майже сто років панування тут князів Куракіних при їх активній участі були побудовані храми в князівських вотчинах: в Білокуракиному, Павлівці, Олександрівці, Танюшівці. Це, звичайно, позитивно вплинуло на духовну культуру наших пращурів. Ось що, приміром, писав титулярний радник Дмитро Малимонов своєму патрону О.Б.Куракіну в другій половині XVIII ст. про ставлення місцевого населення до церкви: "К святой церкви весьма прилепны: ни отдаленность, ни погода не препятствуют им в праздничный день отдать долг по закону. Усердие их к храму и тем свидетельствуется, что все церкви в слободах снабжены всем нужным и притом достаточно.

Багатьом не тільки в райцентрі, а й в навколишніх населених пунктах добре відома Відраднівська криниця Білокуракиного. Потужним чистим струменем б’є вона з-під гори по вулиці Підгірній, вливаючись у річку Білу.

Кілька років тому було виконано великий обсяг робіт по її впорядкуванню. Ініціативу проявив пенсіонер М.А. Гапочка, і її підтримали екологічна інспекція, дирекція Білокуракинського елеватора, адміністрація лісництва. На прохання населення Відраднівська криниця була освячена. І це місце стало дійсно благодатним, улюбленим куточком відпочинку багатьох жителів селища. Тут панувала якась особлива аура: дзвінкий гомін струмка, замріяні верби, що опустили свої пишні віття-коси у прохолодну воду, велич гори, яка віддзеркалювала у джерелі свою непорочну білизну – все це створювало особливий настрій, заспокоювало, умиротворяло. Ковток крижаної води літньої спеки у мить знімав втому, а хворі, п’ючи її, запевняли, що вона дарує здоров’я.

Роки не можуть згладити в пам'яті великий і многотрудний путь нашого народу, який відстояв свободу, честь і незалежність Вітчизни, розтрощив страшну, антилюдську силу - фашизм. Вічна наша вдячність тим, хто на фронті, зі зброєю в руках або в тилу кував Велику Перемогу. Вони вже далеко не молоді, ветерани Великої Вітчизняної: як би там не було, з останнього переможного залпу 9 травня 1945-го року час відлічив 57 років. Цього дня вони ніби помолодшають, одягнувши святковий одяг. Із заслуженою гордістю прикріплять до нього численні бойові і трудові нагороди.

Ветерани фронту і тилу разом з дітьми, онуками, друзями зберуться біля священних місць, пам'ятників, обелісків, щоб вшанувати пам'ять загиблих у цій страшній війні. Їх ратний і трудовий подвиг - величний, а життя гідне наслідування. З кожним днем рідшають лави творців Перемоги, адже дають знати про себе прожиті роки, рідірване здоров'я і покалічене війною тіло. Та їх, як і тоді, в далекому травні 1945-го, об'єднує і гуртує в лави велике, всеосяжне і бентежне свято Великої Перемоги.