Головна » 2016 » Лютий » 13 » З вірою та надією на краще життя
14:17
З вірою та надією на краще життя
Оскільки в нашому районі активно обговорюється питання роботи центральної районної лікарні на чолі з головним лікарем Є.А.Хамчичем та призначення головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги, редакція районної газети звернулася до голови районної державної адміністрації С.І.Іванюченка, щоб з приводу цього отримати вичерпну інформацію, так би мовити «з перших вуст». Адже мешканці району повинні володіти достовірними даними щодо порушених проблем, тому що здоров’я людини - це основне, що може бути в житті. Тож багатьом небайдуже, які перспективи чекають в майбутньому на нашу медичну галузь.

Ось що нам вдалося дізнатися:

С.І.: - 3 того часу, коли за сімейними обставинами із посади головного лікаря центру ПМСД звільнилась О.В.Лапта, то цю посаду обіймав Ю.І.Доля, адже райдержадміністрація та районна рада звернулися до нього з проханням тимчасово очолити центр ПМСД до того часу, поки не буде знайдена кандидатура на цю посаду. Крім того, на минулій сесії районної ради депутат райради В.І.Пономаренко порушував питання призначення головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги. На його думку, ситуація, яка там склалася, була ненормальною, а робота установи - нестабільною. Тож було обіцяно депутатам за участі райдержадміністрації та районної ради вирішити це питання. Так, на посаду головного лікаря центру ПМСД розглядалося дві кандидатури: завідуючий поліклінікою О.М.Данилко та заступник головного лікаря центру ПМСД В.О.Лунякін. Ці кандидатури обговорювались депутатами районної ради. Оскільки стосунки між керівництвом ЦРЛ та центром ПМСД бажали бути кращими, то для того, щоб забезпечити задовільну роботу цих установ, було запропоновано затвердити кандидатуру О.М.Данилка на посаду т.в.о. головного лікаря центру ПМСД. До речі, ця кандидатура була погоджена з головою Білокуракинської об’єднаної територіальної громади С.І.Сіриком.

І тут почалося... Іншої думки були представники громадськості нашого району: депутат Верховної Ради України IV скликання М.М.Гапочка; колишній заступник голови РДА Т.П.Пономаренко, яка свого часу була куратором галузі медицини району; екс-голова РДА О.І.Діденко, який свого часу кинув на призволяще район, попусту втік від людей в той скрутний час, коли на місцях людям була конче потрібна підтримка від керівництва району; депутат райради, голова фракції від Опозиційного блоку В.І.Пономаренко, якого, до речі, й депутатом то обрали не одразу, довелося декому писати заяву про складання депутатських повноважень, щоб саме ця особа стала депутатом. Так от, всі ці представники народу, боячись за подальшу долю нашої медицини, були іншої думки та пропонували кандидатуру В.О.Лунякіна.

Мені дуже прикро, що в районі є люди, які сьогодні дають оцінку і живуть за принципом «Чим гірше, тим краще», хоча вони ж, хто недавно, а хто давніше обіймали посади, дехто високі, і, на превеликий жаль, чи не бачили, чи не хотіли бачити проблем, щоб в подальшому об'єктивно їх вирішувати.

Проблеми, які склались в галузі медицини нашого району, - не одного року, вони накопичувались роками. Колишнє керівництво все менше приділяло уваги трудовій дисципліні, а це, безпосередньо, відношення обслуговуючого персоналу до пацієнтів лікарні, використання бюджетних коштів (всі пам’ятаємо карну справу та засудження до позбавлення волі двох працівників райлікарні) та багато ін. Так ось всі ці проблеми були і в той час, коли працювали вищеназвані особи. Прийшовши на посаду голови райдержадміністрації вдруге, я прекрасно розумів, що О.О.Медін не мав права очолювати ЦРЛ в світі тих подій, які сталися в цьому закладі на той час. Я дуже добре пам'ятаю, коли також збиралися підписи в його підтримку. Така ж ситуація повторилася з підписами в підтримку В.О.Лунякіна і зараз.

Є претензії різного плану і до сьогоднішнього керівництва лікарні. Однозначно, зміни повинні проходити і в плані дотримання трудової дисципліни, ставлення до людей, виконання прямих обов’язків. Впевнений, керівник повинен мати індивідуальний підхід до кожного підлеглого, при цьому повинна бути присутня толерантність, десь порозуміння, адже медики, як і всі люди, - це особистості і до кожного повинен бути свій підхід.

Я прекрасно розумію, що несу повну відповідальність за того, хто керує, як, який клімат в колективі, чому так, і можу запевнити мешканців району, що нам з районною радою вдасться налагодити нормальну спокійну роботу в медичних установах району.

Прекрасно розумію, що основна проблема в медицині району - це відсутність кадрів, багато лікарів передпенсійного та пенсійного віку. Сьогодні дійсно не закривається багато позицій серед медпрацівників райлікарні. Але повірте мені, це не завжди із-за того, що всіх їх «розігнали»... На превеликий жаль, причинами були й сімейні обставини, які потребували переїзду в інші місця проживання, деякі не погоджувалися з умовами, запропонованими головним лікарем, сприйняли все це на «штики» і в ультимативній формі перейшли до центру ПМСД, або ж пішли на пенсію, хто відкрив приватний кабінет...

Я прекрасно розумію, що головний лікар ЦРЛ Є.А.Хамчич довго працювати в нашому районі не буде, а тому наше завдання - і райдержадміністрації, і районної ради, і об’єднаної територіальної громади підготувати із тих місцевих кадрів, а повірте, що їх дуже-дуже мало, своїх домашніх керівників.

До речі, кадрова проблема сьогодні торкнулася майже всіх установ нашого району: як державних, так і приватних - освіта, культура, сільськогосподарські підприємства... І ця проблема виникла не сьогодні, а роками. На превеликий жаль, часті випадки, коли керівники, обіймаючи різні посади, окрім себе, можливо, більше нікого не бачили і не бачать. Бояться бачити молодих, розумних, перспективних людей біля себе, як конкурентів. І коли вони з різних причин йдуть з посади, то замінити їх практично ніким. Всі розуміють, що керівника за день не підготуєш. Потрібен час, життєвий досвід, практичні знання тощо. Не треба далеко ходити за прикладом: та ж сама редакція газети «Життя Білокуракинщини», в якій ситуації вона свого часу опинилася.

Я зустрівся з колективом центру ПМСД, розказав своє бачення стосовно ситуації, яка склалася. Вірю в те, що мене вони зрозуміють і мою позицію підтримають. Єдине, що мене обурило, коли я прийшов в кабінет колишнього заступника головного лікаря центру ПМСД В.О.Лунякіна, то побачив його практично пустим. Чомусь заступник головного лікаря В.О.Лунякін вирішив, що має право на свій розсуд, не довівши до відома в.о. головного лікаря центру ПМСД Ю.І.Долі, самостійно чи реквізувати, чи зробити це на зло декому, чи просто забрати матеріальні цінності, які були в кабінеті, нібито вони були його особистою власністю. Все це було зроблено «тишком-нишком», щоб ніхто і не бачив. Зараз це, як мінімум, не порядно. Тоді виникає питання про моральні якості не відбувшогося головного лікаря. Тому дано доручення О.М.Данилку провести повну інвентаризацію майна в установі.

Кор.: - Сергію Івановичу, оскільки ми вже з Вами зустрілися, нас також цікавить наступне: як на районному рівні планується проведення заходів у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи?

С.І.: - Робочою групою, що діє при райдержадміністрації, вже розроблений план заходів у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи та проведенням Року вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Так, попередньо буде упорядковано пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи. Керівництво району зустрінеться з учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Будуть проведені тематичні інформаційно-просвітницькі заходи (лекції, бесіди, зустрічі) у загальноосвітніх навчальних закладах району з метою поширення екологічних знань серед молоді. Відбудуться тематичні виставки та екскурсії у районному краєзнавчому музеї. Відповідно тематичні заходи пройдуть і на базі закладів культури та бібліотечних установ району тощо. Обов’язково відбудуться урочисті збори, мітинг-реквієм за участі керівництва району та учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відзначення їх грамотами, пам’ятними знаками та покладання квітів до пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської катастрофи. Релігійні організації району відслужать поминальні панахиди за жертвами Чорнобильської катастрофи. Тож бажаючим взяти участь у вищезазначених заходах, необхідно слідкувати за анонсами в районній газеті «Життя Білокуракинщини», на офіційному сайті райдержадміністрації, афішах селища.

Кор.: - Останнім часом наш район тісно співпрацює у плані спортивно-культурних відносин із іншими районами області. З чим це пов’язано та які плани на майбутнє у цьому напрямку?

С.І.: - Коли восени минулого року ми проводили змагання за осінній обласний кубок з футболу, в якому взяла участь команда Станично-Луганського району, саме тоді у мене виникла ідея відновити стосунки між районами, особливо прифронтової смуги. Дійсно, у мене є домовленість із головою Станично-Луганського району Ю.О.Золкіним та Попаснянського району - Р.Г.Власенком щодо тісної співпраці у проведенні спільних спортивно-культурних заходів на територіях наших районів. Адже їх мешканці бачили жахіття війни, смерть, розруху. Вони проживають в інших умовах, ніж ми. Тож мені хочеться підтримувати зв’язок із тими територіями, щоб люди бачили, як тяжко живеться в тих районах і як живемо ми. Багато хто з делегацій Попаснянського та Станично-Луганського районів вперше бачили Білокуракинський район, так само, як і ми у відношенні їх районів.

Я був особисто у Станиці, бачив, з яким захопленням та інтересом нас приймали. І коли «Слобожани» Павлівського сільського Будинку культури зібрали там повнісінький зал, то було одразу видно, що людям це потрібно. Така ситуація була і в м.Попасне. Спілкуючись з колегами, бачимо, що такі відносини необхідно підтримувати, подібні заходи проводити постійно і ми будемо це робити, адже в сьогоднішніх умовах братнім районам цього дуже не вистачає.

Якщо взяти спортивні змагання, то тут не важливо, хто переможе. Тут важливе спілкування одне з одним, бажання показати, що ми єдині, що прагнемо жити в єдиній Україні.

Кор.: - Сергію Івановичу, дякуємо, що Ви погодилися з нами відверто поспілкуватися.

С.І.: - Підсумовуючи нашу з Вами бесіду, прекрасно розумію як сьогодні нелегко всім працювати в сьогоднішніх умовах. Я маю на увазі і невисокі заробітні плати, і високі ціни на продовольчу і непродовольчі групи для нашого населення, і неможливість багатьом мешканцям отримати своєчасну медичну допомогу, коли немає можливості заплатити за ліки і т. д. Мене не можуть задовольняти ті події, які сьогодні відбуваються в верхніх гілках влади - Кабміні, Верховній Раді. Я розумію, як нелегко в цій ситуації Президенту України, коли вся відповідальність, перш за все, лежить на ньому. А це і війна, і реформи, і корупція, рівень життя, і всі повсякденні проблеми кожного громадянина нашої країни. Але я все одно вірю в те, що Україна буде єдиною і що всі негаразди рано чи пізно закінчаться. Звичайно, хотілося, щоб це сталося якнайшвидше.

Дякую головному редактору за те, що не забуваєте про райдержадміністрацію і Вас цікавлять такі актуальні проблеми. Готовий з вами спілкуватися і надалі на різноманітні теми, які хвилюють мешканців нашого району.

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№13-14 від 13 лютого 2016 року
Категорія: Життя Білокуракинщини | Переглядів: 53 | Додав: USER | Теги: життя, Іванюченко, вонюченко, інтерв'ю, онлайн, голова, газета, гамнюченко, читати, білокуракинщини | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar