Такими словами зустрічає учасників святково прибрана класна кімната. Затихла в хвилюючому чеканні малеча, з оптимістичним піднесенням оглядають оточуючих старшокласники Тимошинської ЗОШ. Коли ж завітають гості та зазвучить палке слово поетичних творів? Очікувана мить настає. Свої місця займають гості, незалежне журі: колишній директор, вчитель історії Н.С.Стативка, вчитель української мови Г.І.Корощуп; вчитель початкових класів Н.А.Грекова. Вони палкі прихильники поетичного слова та люди, з-під пера яких з’являються власні поезії. Перед ними стоїть відповідальне завдання: оцінити виступи учнів, які прочитають улюблені вірші Лесі Українки та поезії, присвячені Т.Г.Шевченку. Виходять ведучі Даша Остапенко та Тарас Онішко, які вітають присутніх, запалюють свічку. Діти отримують «аркуші вражень та побажань», де зможуть висловити свої враження від почутого, від відкритого для себе, чогось нового та незвичайного.

А далі дев’ятикласники К.Сомов та В.Рибальченко знайомлять присутніх з талановитою поетесою Лесею Українкою. Знайома і в той же час невідома, сильна, мужня, ласкава, добра, правдива і тендітна... Її життя і творчість вражають, захоплюють людські серця і сьогодні. Прикладом цього є виступи учнів Ю.Ковтун та А.Сулейманова з інсценізацією вірша «Мамо, іде вже зима...» Оплескам не було кінця. А далі плинули вірші з вуст Даші Панасенко та Аліки Усенко «Літо краснеє минуло…», «Тішся, дитино…», «На зеленому горбочку». Ці маленькі дівчатка скорили серця вимогливих суддів. Їм довго були вдячні слухачі, як і учню 5 класу Данілу Пономаренку.
Та ось до виступу запрошені учні 7 класу. У віршах, що вони декламували, звучить сум і радість, кохання та самотність, які йдуть завжди поруч, вишиваючи червоними і чорними нитками Лесину долю. Важко передати стан самотності, біль серця, провести межу між сумом та радістю, коханням та дружбою, але дітям це вдається. Журі висловлюють подяку, побажання. До душі припали вірші «Грай, моя пісне» Д.Остапенко, «Безсонна ніч» С.Рожок, «На Брокені» В.Горбенко, «Мій давній друже» А.Кошеленко, «Вечірня година» Є.Рибальченко.

Н.С.Стативка звернулася до учнів з побажанням: «Любов вічна і незбагненна, так само як і надія. Якщо вам, любі діти, колись стане важко, боляче за Батьківщину, перечитайте вірші Лесі «Сон», «Сльози - перли». Ці вірші декламували К.Сомов та Т.Онішко. Душі усіх учасників зустрічі-конкурсу «Поетичний медозбір» були вражені патріотичним духом, вірою в Україну, актуальністю цих віршів. Оплески... Записи вражень... Побажання... І як продовження патріотичної теми звучить вірш у виконанні Юлії Ковтун «Шевченко наш». Перед очима глядачів промайнула історія українського народу, пролунали заклики боротися за свободу, любити і оберігати Батьківщину, пишатися своїм народом.

Слова поезії лунають і лунають, а оченята дітей повняться вірою в краще майбутнє, в те, що «рідна мова, поезія повинні бути чистими, як свічка, як той вогонь, що поломеніє в ній».

А потім відгуки, враження дітей: «...вразила любов до життя, патріотизм, здатність бачити красу у звичайних речах», «...поезія Лесі надихнула мене до творчості», «...для мене вона є прикладом патріотизму», «...вона розігріла мою душу і серце вірою у перемогу», «...оптимізм і патріотизм - це головне в її поетичних творах», «ми бажаємо нових зустрічей, а саме з поезією рідного краю».

І ось нарешті кульмінація свята. Журі оголошує прізвища переможців. Учні схвильовані. Схвильована і розчулена вчитель української мови Н.Я.Шликова. Саме вона підготувала це чудове свято для своїх вихованців, допомогла їм у виборі творів для виконання, виразності. Сьогодні вона пишається своїми учнями.

О.ОСТАПЕНКО, директор Тимошинської ЗОШ

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№15-16 від 20 лютого 2016 року