14:04
МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Я вдячна своїм батькам і своїй долі, що я народилася і виросла в великій, дружній, прекрасній родині в маленькій хатині біля річки Білої, мальовничому, чудовому селі Шапарівка з чуйними, доброзичливими, трудолюбивими односельцями.
Доля змусила мене поїхати з села за чоловіком. І ось прийшло мені запрошення до школи на ювілей - 50 років. А нашому класу, який мріяв, спостерігав за будівництвом нової школи, довелося лише один рік навчатися в ній. 8-й клас ми закінчували в новій, світлій, великій школі. Коли я одержала запрошення на свято, сказала дітям: «Це якась помилка, невже так багато пройшло років?» І ось я заходжу до школи, гостинно, з посмішкою, зустрічали всіх гостей вчителі, діти. Сльози самі бігли з очей, я не змогла відповісти, якого року я випускниця. Подарували мені дзвіночок «Випуск 1968 року», я буду його зберігати з великою повагою, вдячністю, на згадку про шкільні роки. Проходила по школі: класи світлі, чисті, багато кімнатних квітів, є комп'ютерний клас, велика їдальня. В фойє школи виставка на різні теми дитячих малюнків. Розмовляла з дітьми, які мене охоче водили з класу в клас, відповідали на всі мої запитання, з повагою говорили про директора школи Наталію Анатоліївну, вчителів. А коли зайшла до святкової зали, вона була переповнена. Огорнуло тепле відчуття до своїх земляків, промайнуло в голові дитинство. Зустрілася зі своїми однокласниками теплим привітанням, обіймами. На жаль, були не всі, багатьох вже немає в живих, але це життя...
Пригадали свою першу вчительку, таку рідну, близьку, яка нас навчила читати, писати, малювати - Комісаренко Дору Трохимівну, Поліну Федорівну, Марію Степанівну, це вчителі молодших класів, яких вже немає, свого класного керівника Клавдію Іванівну, яка тільки починала свій педагогічний шлях, навчала мас німецької мови, часто з нами вела розмову про життя, наші мрії, відповідала на наші запитання. Лідію Михайлівну, яка викладала геометрію, фізику, алгебру, дуже старанна, з великим умінням передавала знання дітям. На жаль, з ними нам не довелося зустрітися.
На святі особливу увагу приділили нашому класу, тому що ми перші ластівки школи. Надали нам слово. Я прочитала вірш «Мамина хустка», подарувала на згадку картину, а щоб в школі всього було вдосталь - скатертину. Свято пройшло весело, в дружній атмосфері. Діти співали, танцювали, ставили невеличкі пригоди-сценки за участю вчителів. Малеча розповідала чудові вірші.
Від усієї душі і від своїх однокласників ми вдячні всьому педагогічному колективу і всім працівникам школи, учням за запрошення, за тепле, гостинне привітання, за чудове свято. Низький уклін всім вчителям всієї планети за недоспані ночі, за те, що ви не шкодуєте свого здоров’я, вкладаєте душу, тепло і передаєте свої знання підростаючому поколінню. Дітям бажаю наснаги, жаги до знань, миру всім нам.

Віра АКИМЕНКО-КРИЗЬКА, м.Старобільськ

Категорія: Життя Білокуракинщини | Переглядів: 117 | Додав: portalbk | Теги: Білокуракине, Білокуракинський, онлайн, портал, газета, життя, 2018 року, білокуракинщини, сайт, читати | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar