Минуло вже 73 роки з того часу, як Білокуракинська земля була звільнена від ворогів. Саме цього дня герої-визволителі принесли на нашу землю свободу, мир, спокій і відродження краю. Їхній подвиг безсмертний. Солдати знали, що гинуть за рідну землю, за свій народ, за коханих і рідних. Завжди будемо пам’ятати про те, як їх наздоганяли смертельні кулі і їх серця спалахували Вічним священним вогнем. Вічний вогонь сердець воїнів-визволителів горить і сяє у невмирущій пам’яті потомків.

19 січня 2016 року площа ім. Т.Шевченка заповнилася людьми. Представники органів влади, трудових колективів, ветеранської організації, представники військового комісаріату, воїни-інтернаціоналісти, молодь шикуються в колону. Жива людська ріка з квітами, тривогою на обличчях і надією в серці направляється до священного місця в центральному парку відпочинку – меморіального комплексу «Скорботна мати». Протягом всієї ходи лунали пісні воєнної тематики, марші.
Почесні місця на імпровізованій сцені займають керівники району, ветеранської організації, молодь, духовенство. Ведуча мітингу Н.Д.Ланіна звертається до земляків і гостей. Нагадує, що у ці січневі дні відзначається 73-я річниця звільнення Білокуракинщини. Сім довгих місяців, починаючи з липня 1942-го року і по січень 1943-го року продовжувалися жорстокі бої. А 19 січня частини 172-ї стрілецької дивізії визволили нашу Батьківщину.

Відкрив урочистий мітинг голова Білокуракинської об’єднаної територіальної громади С.І.Сірик, який сказав:

- Шановні земляки! Цього дня 1943 року наше селище було звільнене, завдяки воїнам 172-ї стрілецької дивізії, 115-ї танкової бригади, безіменним солдатам, які знайшли свій останній притулок на нашій землі. Все далі відходять в минуле грізні роки тієї війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував свого життя заради миру і свободи. Але кожен з нас поділяє думку, втілену в слова: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

Наступним до мікрофону був запрошений голова Білокуракинської райдержадміністрації С.І.Іванюченко:

- Дорогі жителі селища, гості! Наша країна переживає нелегкі, тривожні часи. І наше завдання – не допустити у подальшому, щоб проливалася кров, гинули невинні люди. Сподіваюсь, що в Україні наступить мир і щасливе майбутнє. Честь і слава героям-визволителям! А жителям Білокуракиного бажаю міцного здоров’я, довголіття, благополуччя, єдності та злагоди.

До вітального слова запрошується народний депутат України В.С.Курило. Він сказав:

- Шановні білокуракинці! 73 роки з дня визволення рідного краю від загарбників. Для історії цей термін ніби й невеликий, а для людського життя – ціла епоха. Та, незважаючи на роки, які пройшли, пам’ять про подвиг дідів і батьків збережена в наших серцях, і підтвердженням цього є та кількість, які присутні на цьому заході. Хочу побажати вам і вашим сім’ям здоров’я, мирного неба, натхненної праці, благополуччя і достатку.

З привітаннями також виступили: учениця Білокуракинської ЗОШ №1 Олеся Нізійова, т.в.о. військового комісара Білокуракинсько-Троїцького ОРВК, майор Острогляд та настоятель Свято-Тихонівського храму, благочинний Білокуракинського округу Сєверодонецької єпархії архімандрит Володимир.

Та скільки б не пройшло років і десятиліть, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством. Пам’ять війни – це пам’ять серця. Її сувора правда залишається з нами як уособлення мужності, патріотизму, тяжкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на олтар Перемоги найдорожче – життя.

Закінчився мітинг-реквієм покладанням вінків до пам’ятника загиблим воїнам.

Юлія Малюк

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№9-10 від 30 січня 2016 року