Минув перший рік роботи нового українського парламенту. Жителі Білокуракинського району у жовтні 2014 року віддали свої голоси за ректора Луганського національного університету ім. Т.Шевченка та свого земляка В.С.Курила. У листопаді того ж року відбулась перша сесія Верховної Ради й обранець приступив до виконання повноважень народного депутата України. Що вдалося й чого не вдалося досягти за минулий рік? Про це у відвертому інтерв'ю Віталія Семеновича:

- Віталію Семеновичу, Ви йшли на вибори по мажоритарному округу, проїхали всі населені пункти, спілкувались з людьми віч-на-віч. Вони вам повірили й обрали народним депутатом. У своєму окрузі у позапарламентський час Ви зустрічаєтесь з виборцями, організовуєте наради, проводите особисті прийоми...

- ...так мене ж обирали люди, аби я захищав їхні інтереси. Я в парламент ішов не від якоїсь партії чи блоку, а від жителів шістьох луганських сільських районів. Вони, давши мені мандат народного депутата, фактично прийняли мене на роботу, аби я представляв їх у парламенті. Київ від Троїцька, Старобільська, Шульгінки чи Шарівки дуже далеко і в прямому, і переносному значенні слова. Тому моя команда вибудувала вертикаль від найменшого села і аж до Києва. Якщо людина прийшла з проблемами, ми маємо їй допомогти. Приймаючи якусь заяву в Містках, Воєводине чи Кремінній, ми одразу визначаємо, на якому рівні можна допомогти - на рівні села, міста, району, області чи країни. І розпочинаємо роботу. У нас працює сім громадських приймалень в окрузі (Білокуракине, Кремінна, Новоайдар, Сватове, Старобільськ, Троїцьк та Щастя). За рік з особистими заявами чи листами до нас звернулось майже 2,5 тисячі людей. Найбільше їх турбує катастрофічний стан доріг, відсутність транспортного сполучення, відсутність можливості збуту вирощеної й виробленої селянами продукції, питання соціальної захищеності та нарахування субсидій, надання матеріальної грошової допомоги, питання люстрації, питання про виплату заборгованості за здане молоко, закриття маломістких шкіл по селах. 800 звернень за моїм підписом надіслано для вирішення проблем чиновникам різного рівня від місцевого до Кабінету Міністрів чи Президента. Чи не кожні два-три тижня проводжу особистий прийом громадян тут, на місці. У період виборчої кампанії я наголошував, що знаю не лише місцеві проблеми, бо я сам родом із села, але й те, як допомогти людям. Тож і працюю в цьому напрямку, представляючи інтереси простих людей у Верховній Раді.
- Що з обіцяного вдалось зробити? І одразу пройдемось по положеннях передвиборної програми. Серед основних пунктів - підвищення рівня мінімальних зарплат і пенсій.

- Звичайно, підвищення її рівня на 12-19% при інфляції вдвічі більшій, та ще й при нинішніх цінах на газ, електрику та інші комунальні послуги пройшло майже не помічено, проте наступного року заплановано чергове збільшення мінімалки, думаю, не останнє. Алгоритм простий: чим більше в людей буде коштів - тим більше вони купуватимуть, тим більшим стане виробництво. Тож завдання Кабміну - не імітувати роботу, а щоденно працювати й давати можливість людям заробляти гроші. Що ми маємо сьогодні? Ходити далеко не треба. Подивімось на наші села. Скільки держава дала коштів на будівництво дитячих садочків чи шкіл, бібліотек, палаців культури, стадіонів? Скільки інвестовано чи прокредитовано нового житлового будівництва? Нуль.

Не можна сказати, що Луганщина сьогодні обділена увагою. Ні, кошти надходять, і підтримка є, але переважно це стосується територій на лінії розмежування. А тут, у наших шістьох сільських районах, дякувати Богові, усе спокійно. Так, ми відчуваємо, що значить війна, яка йде на відстані 20-150 кілометрів від нас. Наші діти, батьки, родичі чи знайомі стали переселенцями й позбавлені нормального способу життя, проте війна рано чи пізно завершиться, і нам далі тут жити й працювати. Тож треба владі закладати перспективи вже сьогодні.

- Напевно, що тут зона відповідальності вже місцевої влади, яку ми обрали у жовтні 2015 року?

- Так, ми обіцяли, що реально віддамо владу на місця: чиновник - для громадянина, а не громадянин для чиновника - пам’ятаєте? І кроки для цього зробили. Сьогодні вже не Київ визначає обсяги фінансування, а кожна територія. Сільська громада знає, що потрібно насамперед. І головне, що прийнятий нами Закон «Про добровільне об'єднання територіальних громад» передав не лише повноваження на місця, але й фінанси. Деякі голови сільських рад, коли побачили, що в них в бюджеті на рахунках з'явилися вільні кошти, не знали що з ними робити. До цього бюджети сільрад працювали лише як каси для виплат зарплат самим собі та оплату енергоносіїв. Так от, голови сільрад боялися й підходити до цих коштів. Але це кошти жителів конкретного села чи селища. Тому селяни мають визначати самі, куди вони йтимуть - на соціальний автобус, ремонт даху, ФАП чи бібліотеку. Це право місцевих громад. Ми забрали його в чиновників київських і передали на місця. Тому місцеві голови вже не киватимуть на когось. Треба всім разом братися за роботу й наводити лад у хаті. Потрібна командна робота. Активісти - громади на місцях - місцеві ради, а цементує роботу народний депутат, який представляє громаду в Києві. Таку системну роботу ми реалізовуємо, і вона дає ефект уже сьогодні.

Зокрема, завдяки такій роботі вдалося залучити кошти міжнародних інституцій. Так, у с.Новоохтирка Новоайдарського району на будівництво водогону виділено 203584 грн.; у с.Калмиківка Старобільського району - на капітальний ремонт покрівлі ФАПу 323500 грн.; у с.Нещеретове Білокуракинського району - на медичне обладнання для місцевого ФАПу 223000 грн.; у с.Нижня Дуванка Сватівського району - на медичне обладнання для місцевого ФАПу 223000 грн. Виділено також кошти на медичне обладнання районних лікарень у Білокуракиному та Сватовому.

Мої походи в Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів та Адміністрацію Президента дозволили включити фінансування ряду об'єктів за програмою Фонду регіонального розвитку. Кошти (а це на різних об’єктах від 300 до 900 тис. грн.) підуть на фінансування міні-котельні Олексіївської школи-гімназії (Новоайдарський район), Райгородської, Смолянинівської (Новоайдарський район), Мілуватської, Містківської, Новоселівської, Петрівської, Свистунівської (Сватівський район) амбулаторій, Білокуракинської ЦРЛ, Коломийчанського сільського клубу, Будинку культури с.Новоселівське, підвідного водопроводу с.Солідарне Білокуракинського району, будівництво системи водопостачання в м.Кремінна, будівлю лікувального відділення Старобільської ЦРЛ, будівництво дренажної та зливової систем кількох вулиць м.Старобільська, реконструкцію районної бібліотеки для дітей, загальноосвітньої школи №4 та спорткомплексу «Колос» у м.Старобільську; ремонт покрівлі спортивного залу Троїцької ДЮСШ; реконструкцію котельні ліцею КП «Креміннатеплокомуненерго» під альтернативне паливо, обласних спеціалізованих загальноосвітніх шкіл-інтернатів №1 та №3 у м.Кремінна.

Якщо говорити про напрямки іншої роботи, то буквально за два-три останні місяці у Сватовому було організовано збір матеріальної допомоги у зв’язку з вибухами боєприпасів. Матеріальну допомогу отримали 250 людей, які постраждали від надзвичайної ситуації. Також було виділено кошти з Держбюджету України на відновлення інфраструктури міста, відновлено роботу ДЕПО та рух дизель-поїздів.

Новоайдар - за моїм запитом до Генеральної прокуратури було зупинено незаконне відчуження нерухомого та рухомого майна Новоайдарського елеватора. Розпочато досудове розслідування за фактом заволодіння майном дочірнього державної акціонерної компанії «Хліб України» «Новоайдарський елеватор». 21 листопада спільно з селищним головою Ігорем Шопіним було роздано гуманітарну допомогу для мешканців селища Новоайдар і переселенців. Узято під контроль реалізацію грантового проекту модернізації школи в с.Денежникове.

Кремінна - вирішується питання сплати боргу за капітальний ремонт доріг КП «Кремінський Агрошляхбуд», зокрема Міністерство фінансів України взяло це питання на контроль та внесло до реєстру виконання судових рішень, що гарантує сплату цього боргу державою. Було погашено заборгованість із заробітної плати за 2014 рік працівникам водовідливного комплексу шахти «Кремінна» ДП «Укршахтгідрозахист».

Старобільськ - виділена з Держбюджету України медична та освітня субвенції дають можливість закінчити капітальний ремонт районної лікарні та поліклініки, а також модернізувати шкільні класи. У с.Веселе почав працювати стоматологічний кабінет.

Троїцьк - за моїми запитами погашено заборгованість ТОВ «Троїцький Агробуд» за проведення ремонтних робіт навчальних закладів Троїцького району. Троїцький маслоекстракційний завод забезпечено безперебійним постачанням електроенергії. Виділено освітню субвенцію в розмірі 2 млн. грн. на придбання шкільних автобусів. Найближчим часом має бути вирішено питання пасажирського транспортного сполучення. Вирішується питання повернення стадіону «Урожай».

Білокуракине - налагоджено співробітництво з ПРООН у реалізації проекту забезпечення медичним обладнанням районної лікарні. Виділено медичну й освітню субвенція на район. Вирішено соціальні проблеми мешканців району - від надання допомоги в лікуванні до нарахувань субсидій.

- Завдання на 2016-й рік уже намітили?

- Звичайно! Хочеться реально побороти корупцію, і хоч це проблема всієї країни, проте страждає від цього конкретний громадянин. Ми маємо зламати цю систему. Ми маємо запустити державну програму пільгового кредитування молодіжного житлового будівництва на селі «Твій дім - твоя перспектива»; гарантувати перше робоче місце та підтримку молодих фахівців; запустити державну програму фінансування будинків культури, сільських бібліотек і спортивних секцій (поточний і капітальний ремонт, закупівля музичного та сценічного обладнання, поновлення бібліотечного фонду); запровадити систему збору та розрахунку за здане молоко як питання загальнодержавного характеру, де Уряд має розробити цілісну програму заходів. Серед нагальних проблем - створення робочих місць та вирішення проблем переселенців через упровадження в Луганській області, підконтрольній Україні, особливої економічної зони з податковими пільгами та преференціями для інвесторів. Оскільки наша область знаходиться в зоні підвищеного ризику, створення такої особливої економічної зони стало би справедливим і дозволило б розпочати розвиток Луганщини. Ми маємо багато що зробити, адже всі розмови про збільшення ВВП, покращення, перспективи має відчути кожен у своєму гаманці. Тож роботи багато! Я хочу реальних змін для своїх земляків. Я хочу, аби реально відродився наш край, відродилося наше село, аби тут народжувалися діти, була робота, достойна зарплата. І ми спільними зусиллями цього обов’язково досягнемо!

Євген СОЛОМІН

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№3-4 від 09 січня 2016 року