Ця неймовірно творча людина – визначна постать серед українців, адже він пробуджував наші серця. Люди його люблять, шанують та поважають. Адже він вартий того, аби жити у нашій пам’яті вічно. Немало фанатів Кузьми й серед білокуракинців. Як доказ цього, безліч проведених заходів у навчальних закладах Білокуракинського району із вшанування пам’яті артиста. Хоча Андрія Кузьменка зараз і немає з нами поруч, але він є у наших серцях, тому житиме вічно…

Рік самотності

Пам’ятаю навіть, як вперше почула його пісні. У моду саме входили диски. Нотний зошит, з переписаними текстами Скрябіна. Улюблені «Старі фотографії», «Падай», «Мовчати», які нині вже, мабуть, легендарні. Перші плакати на стінах, перші вирізки з газет…

Це почалося 2007-го… І не закінчиться ніколи. «Епідемія» любові до його творчості житиме в наших серцях вічно.
Андрій Вікторович Кузьменко. Кузьма Скрябін. Людина з Великої літери, співак, письменник, телеведучий, продюсер, люблячий син та батько… Він був життєрадісним і талановитим у всьому. Мріяв стати водієм сміттєвозу. Вважав, що це «романтично». Але в 10 років почув пісню гурту The Beatles "Lady Madonna” і вирішив зіграти її на піаніно. З того моменту Кузьма Скрябін задумався про те, щоб писати власні пісні.

Мало хто знає, що крім творчої діяльності, Андрій Кузьменко займався благодійністю. Але ніколи про те не говорив, бо то був не піар, не реклама, а життєва позиція. Він вболівав за Україну, у піснях висміював недбайливих чиновників, допомагав пораненим бійцям АТО у шпиталі, фінансово підтримував українську армію. Він був Героєм нашого часу. Сповнений сил, енергії та оптимізму.

Ювілейний рік його творчості. Тур Україною. Концерт у Кривому Розі. Останній концерт.

2 лютого 2015 року. Новини в соціальних мережах. Загинув лідер гурту «Скрябін» - Андрій Кузьменко. Спочатку не віриться. Не може бути. Помилка. Жовта преса. Провокація. І так ще декілька днів. Здається, що він ще живий. Живий. Але тепер лише у наших серцях.

Ти завжди з нами, Кузьма. І ми висловлюємо свою щиру любов численними концертами пам’яті.

Анна Борисова, учениця 8-го класу Білокуракинської ЗОШ №2.

*****
«Міняйте світ до кращого, бо ви в ньому живете…»

Новорічні свята – це ті дні, коли здійснюються дитячі мрії. Ніхто не знає, про що мріяв маленький хлопчик, коли вийшов на сцену дитячого садочка, щоб розповісти свій перший віршик Дідусю Морозу. Але, не знайшовши очима мами, просто розплакався. І хоч цей виступ був невдалим, та в подальшому житті доля піднесла хлопцеві чимало перемог. Можливо, цей прикрий випадок став якраз поштовхом до яскравого творчого злету.

Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Вікторович Кузьменко) відомий нам як український співак, музикант, телеведучий, продюсер, журналіст. Народився 17 серпня 1968 року у місті Самбор Львівської області. Мама все життя присвятила викладанню музики, тато працював інженером. Формування Андрія як особистості відбувалося під впливом мами, яка і відвела його до музичної школи. Хлопцеві не дуже хотілося сидіти годинами за інструментом, адже він мріяв стати водієм сміттєвоза, вважаючи цю професію романтичною. Згадуючи дитинство, Андрій говорив, що улюбленою іграшкою була власноруч зроблена батьками гітара. Він брав її до рук та починав співати «Червону руту» і це приносило йому неабияке задоволення.

Першим поштовхом до меломанії Кузьма вважав пісні гурту «Бітлз». І хоча йому було лише 10 років, він награвав їхні мелодії, відчуваючи духовне піднесення. Андрій закінчив музичну школу по класу фортепіано, та мама бачила свого сина лікарем. Тож спочатку він навчався на медичному факультеті Карельського університету, а у 1993 році став випускником Львівського медичного інституту. З 1986 по 1987 роки перебував у армії. Після повернення з армії Кузьма серйозно захопився музикою, писав пісні, пробував себе у групах. Протягом 2000 – 2007 років він був ведучим хіт-параду «Гаряча сімка», ведучим телепроектів. Кузьма Скрябін відомий як автор ряду книг, серед яких автобіографічний роман «Я, Побєда і Берлін». Книга зайняла 2-е місце у рейтингу «Краща українська книга журналу «Кореспондент 2007». У 1989 році була записана перша пісня «Чуєш біль» проекту «Скрябін», яка й стала точкою творчого відліку. Та в житті Кузьми, окрім меломанії, було ще одне хобі – польське радіо та телебачення. Навіть у Києві Кузьма не переставав ним захоплюватись.

Для сучасної молоді Кузьма більш відомий як соліст гурту «Скрябін», який вважається піонером української електронної музики. Увібравши у себе суміш різноманітних жанрів і стилів, їх пісні поступово завойовували серця прихильників, піднімали актуальні проблеми, пропагували життєві цінності. «Дельфіни», «Мам», «Мовчати», «Кольорова» - пісні, що звучали на радіо та телебаченні, завойовуючи серця прихильників. На успіх «Скрябіна» значною мірою вплинуло те, що музиканти любили експериментувати з текстами, інструментами. Вони грали техно-музику, яка була дуже популярною серед молоді по всьому світу.

Кузьма Скрябін мав особисті погляди на події в країні. Він не боявся висловлювати свою думку, тому говорив відверто, давав інтерв’ю. Кузьма не лише мріяв, щоб світ змінився на краще, а й власноруч докладав до цього зусиль. Він не називав себе волонтером, а просто щиро допомагав хлопцям на передовій, пакував та відвозив допомогу бійцям. «Як я можу стояти осторонь тих людей, які завтра, можливо, віддадуть за мене життя?», - говорив співак.

Ранок 2 лютого був сонячним аж до того моменту, коли повідомили, що Скрябіна більше немає. Його друзі подумали, що це розіграш і почали перевіряти інформацію. Біль від втрати товариша була нестерпною. Так, він дійсно пішов, залишивши лише старі фотографії. Соціальні мережі швидко поповнювались співчуттям рідним та близьким. Писали не лише знайомі, а й ті, хто не знав його особисто, його палкі шанувальники. Сучасне молоде покоління захоплюється творчістю цієї неординарної людини і буде пам’ятати Кузьму як життєлюба, балагура та веселуна. Таким справжнім ми бачимо його у відеокліпах та чуємо у піснях.

Анастасія Заїка, Анастасія Орлова, учениці 11 класу Нещеретівської ЗОШ, Білокуракинський район

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№9-10 від 30 січня 2016 року