Очі, як волошки в житі,
Брови, як тонкий шнурок,
Губи - переспілі вишні,
Мова, як весни струмок.
Йдеш погордо, як струнка тополя,
Усмішка чарівна, ніби сонце в квітах,
Ти для мене все. Моя ти доля.
Лиш тобою світ оцей зігрітий.
Україночко моя, зоря ясна!
Ти досвітній вогник мій.
Ти сумна у горі, в радості прекрасна,
Вся життєва суть в тобі одній.
Всі незгоди завжди подолаєш,
Хатній клопіт на твоїх плечах.
Солов'їну пісню заспіваєш,
Світ широкий квітне у очах.
Ніжні твої руки пестять немовлятко,
Крихітці маленькій віддаєш себе.
Виросте дитина, злетить ластів’ятком,
У життєвий вирій її віднесе.
Ти і в самотині розумна і чесна,
Світ оцей широкий в долонях несеш.
Сивина у косах і не лічиш весни,
Богом дану долю в серці не клянеш.

Юлія Турпетко, с. Цілуйкове