Нещодавно вихованці Будинку дитячої та юнацької творчості відвідали мальовничий куточок України - Закарпаття. Туристично-екскурсійна подорож відбулась під час святкування великого релігійного свята - Різдва Христового. В усіх путівниках туристам, що відвідують Закарпаття, радять завітати до старовинного міста Мукачеве - одного з найстаріших (в письмових документах воно вперше згадується у IX ст.) та найбільш інтернаціональних міст України. Мукачеве входило до складу Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини. На угорській назва міста звучить як Munk’cs (мункаач) і за легендою походить від слова мука. Чи то будувалося в муках, чи то муку мололи на млину, який стояв на річці Латориця - невідомо.

Про саме Мукачеве можна говорити дуже довго - без сумніву це перлина української історії - але це тема іншої розповіді, а перлиною самого Мукачевого є його замок - «Паланок», і гріх, побувавши в місті, не відвідати цю пам'ятку історії та військової архітектури. Посеред широкої рівнини, якою є долина Латориці, в південно-західній частині Мукачевого одиноко височіє вулканічна гора. Верхівку гори увінчують башти старовинного замку. Назва замку походить від слова «паланок» - частокіл, який у давнину оточував фортецю. Перша писемна згадка про замок датується XI ст. Найяскравішою сторінкою в його історії стала облога австрійських військ, що тривала три роки (1685-1688 рр.). Обороною замку керувала жінка - Ілона Зріні. Тепер Мукачівський замок став музейно-туристичним центром. Небагато в Україні пам'яток, подібних до цієї. Ми ще довго перебували під враженнями від цього величного замку.
На цьому огляд старовинних замків для нас не закінчився. Продовжилася екскурсія в селі Чиннадієво в замку Сент-Міколош. Замок збудований у XVII ст. з масивними стінами без декору, двома баштами по боках та секретними ходами. На жаль на сьогодні це сіра похмура будівля, яка потребує реставрації.

В селі Карпати ми відвідали Палац графів Шенборнів, побудований у XIX ст. У цей час було модним будувати палаци та замки у французькому ренесансному стилі з елементами англійської архітектури. Кожна деталь замку являється його прикрасою і є невід’ємною частиною, зливаючись із розкішним парком, який розкинувся навколо замку. Є тут і озеро, обриси якого раніше повторювали контури Австро-Угорської імперії. Нині озеро має форму серця і має назву «Озеро закоханих». 3 1946 року палац використовується як корпус санаторію «Карпати».

Наступного дня для нас провели оглядову екскурсію міста Берегово. На угорській звучить як Береґсас. В етнічному складі населення переважають угорці (70%) та українці (20%), росіяни (10%). Тому саме в цьому містечку ми мали змогу спробувати національне угорське блюдо - Боб-гуляш, до речі дуже-дуже смачне. Цікавим в Береговому є те, що ви не зустрінете жодного двора, де не було б арки з виноградниками. Адже місто знаходиться в сприятливих кліматичних умовах для вирощування винограду.

Далі наш відпочинок продовжився в селі Косонь у розважально-оздоровчому комплексі «Термальні води Косино», який пропонує оздоровитись у термальних водах Закарпаття. Зона відпочинку з гарячими джерелами знаходиться поряд з угорським кордоном.

Цілюща вода курорту піднімається з однієї із трьох діючих, на даний момент, свердловин на Закарпатті, під назвою 16Т. Гарячий гейзер термальної води прямує із самого серця землі, та потрапляє в термальний басейн з температурою 41°С. Глибина свердловини 1190 метрів під землею. Такі води показані при захворюваннях опорно-рухового апарату, ревматизму, хворобах нирок, артриту, радикуліту, підвищує імунітет і зміцнює організм. Саме термальні води запам'яталися найбільше, адже ми купалися в басейні під відкритим небом, з температурою води +38°С і температурою повітря +4°С.

На цьому наша подорож не закінчилася, ми вирушили до гірськолижного курорту «Пилипець». Другий за висотою гірськолижний курорт в Україні розташувався біля невеликого селища Пилипець.

Втім, невелике воно за мірками країни, а ось у Міжгірському районі — одне з найбільших. Гірськолижні траси обладнані на схилах сусідніх гір. Зона катання починається з 700 метрів над рівнем моря, а найвищі траси спускаються з вершини гори Гимба. От і ми піднялися на гору Гимба (висота над рівнем моря 1497 м) на гірськолижному витязі та побачили неповторну красу Українських Карпат.

На зворотному шляху ми завітали до міста-Лева. Львів виявився дуже привітнім. Побували в музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай».

Тут знаходяться хати, найстаріші з яких збудовані у 1749 році, господарсько-виробничі споруди (водяний млин, вітряки, кузня, олійня). Особливою красою та гордістю музею є його храми, що є найбільшою добіркою сакральної світової архітектури. Ми також побували у Майстерні шоколаду та Копальні кави, та придбали там подарунки рідним.

Хлопцям особливо сподобався музей зброї - Арсенал, де представлено всі основні види зброї: холодна, метальна, вогнепальна, предмети захисного озброєння. Музей-Арсенал - унікальний музей, який не має аналогів на території України.

Нам випала щаслива нагода побувати у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. До речі, саме цей театр зображений на зворотній стороні купюри 20 гривень.

Саме такі подорожі сприяють патріотичному, культурному, релігійному вихованню молоді. Ми, вихованці районного Будинку дитячої та юнацької творчості, мали змогу ближче познайомитися з національними українськими традиціями, адже всі ми знаємо, що в західній частині України релігійних та національних традицій люди дотримуються більше ніж в східних областях. Мало хто знав, що 6 січня вітатися потрібно словами «Христос Рождається», а йому мають відповісти «Славімо Його». А коли з’являється перша зірка на небі, то говорять «Христос Родився».

Після такої подорожі дійсно стаєш патріотом рідної землі, адже саме такі краєвиди, пам'ятки архітектури та унікальні місця є лише в Україні.

В нашій пам’яті ще довго буде жити згадка про таку подорож, додому ми привезли дуже багато цікавих історій та незабутніх вражень. Батьки висловлюють щиру подяку районному Будинку дитячої та юнацької творчості в особі директора Л.О.Лушнікової та методиста А.М.Токаренко за організацію подорожі, та сподіваються що їхні діти відвідають ще багато цікавих та захоплюючих місць України.

Дарина ДУВАНСЬКА, Максим ВЕРЕЦУН

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№15-16 від 20 лютого 2016 року