Шуміли отави, всміхались жита,
І пісня в гаях солов'їна.
І мова моя кришталево-дзвінка,
Це мова моя, Україна!
Бо ллється вона, як дзвінкий той ручай,
По селах й містах гомінливих.
Співає в піснях, говорить в віршах,
В дитячих вустах незрадливих.
Освітлена сонцем, омита дощем,
Зігріта людською душею.
Весела, заквітчана мова моя,
Повік не роз'єднана з нею.