«Здоров’я - це все, а все без здоров’я - ніщо» - так говорить народна мудрість. На охороні здоров’я нашої громади стоять медичні працівники. І спадають на думку гарні слова із вірша:

Летять літа, як білі журавлі,
Дзвенять, мов ті волошки в житі,
Та не зникає слід їх на землі,
Якщо для добрих справ були прожиті.

Добрими справами повниться життєвий шлях цих людей, бо чужий біль, чуже горе вони сприймають як своє. І за це від людей отримують лише слова вдячності і глибокої шани. Адже гарне це покликання - творити добро людям, забуваючи про свої болі і біди.
Кому не приходилося стикатися, той навіть не може збагнути, наскільки важлива професія хірурга, так як хірургія - професія сміливих, чистих серцем та твердих душею. Особливо тоді, коли вимогливий і принциповий керівник, і разом з тим м’яка та добра людина - рідкісне поєднання. Взагалі, медицина - це гуманна справа. І тому медичні працівники вправі гордитися нею. Бо це найвища нагорода - жити і працювати для людей.

Протягом цілого місяця мені довелося спостерігати за трудовими буднями працівників хірургічного відділення і відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Щодня, в будні і вихідні поспішають хірурги та анестезіологи до своїх пацієнтів, борючись за кожний рух і подих, сподіваючись на ще одне врятоване життя. Можливо, саме це і є маленький подвиг. Поспішають, не підозрюючи того, наскільки довго триватиме робочий день. Часом здавалося, що лікарня - це другий дім. Адже в кожного з них - свої сім’ї, домашні клопоти. Та понад усе - покликання. Для них життя людське, як на долоні, їхня зброя - не лише скальпель з пінцетом, а ще й слово та погляд. Скільки ж знадобиться уваги, терпіння, щоб кожного оглянути, кожному догодити. І завжди поряд з лікарями їх помічники - медичні сестри: денні, операційні, перев’язочні та медсестри-анестезіологи. Скільки в цих словах людської чуйності, добра і милосердя. Сестра медична - це лікареві друг, щось дороге і сокровенне.

Коли заходиш до хірургічного відділення, на перший погляд бавить око блиск чисто вимитої підлоги, стін та вікон. І, в який куточок не заглянь, усюди чистота й порядок. Все це - щоденна праця санітарок. Та хіба тільки одна справа. А доглянути безпомічних хворих, які потребують неабиякої допомоги. Чи то подати судно, чи принести їжу. Все це - піклування санітарочок. Зазвичай хворі кличуть їх палатною нянею, а частіше ласкаво - «сестричкою». Мабуть у цьому й полягає праці їхньої визнання.

Я не акцентую увагу на прізвищах та вважаю, що кожен із працівників хірургічного відділення і відділення анестезіології та інтенсивної терапії вартий шани і похвали.

Тож хочеться адресувати вам слова глибокої вдячності. Побажати вам і вашим сім’ям міцного здоров’я, родинного благополуччя, достатку, миру і добробуту. Хай 2016-й рік стане роком невичерпної енергії, хай не гасне ваш ентузіазм, а в душі завжди цвіте весна!

Ніна ЛАНІНА

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№11-12 від 06 лютого 2016 року