Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до Указу Президента №15 від 14.01.2015 р. «Про часткову мобілізацію», Закону України №3447 від 21.10.1993 р. «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змінами та доповненнями, Білокуракинсько-Троїцький ОРВК здійснює заходи з мобілізації ресурсів в Збройні Сили України для «підготовки єдиної державної системи цивільного захисту для функціонування в умовах особливого періоду».

Положення ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25 березня 1992 р. №2232-ХІІ та ст.119 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII в редакції Закону №403-VIII від 14.05.2015 року передбачає: «Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Гарантії, визначені у частинах 3-й та 4-й цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими».
Порядок виплати компенсацій середньої заробітної плати військовослужбовцям визначений Постановою КМУ від 04.03.2015 р. №105. Працівник повідомляє підприємство про призив на строкову службу або про мобілізацію. Надає повістку або повідомлення з військового комісаріату. Увага: працівник не розриває трудові відносини, а тимчасово звільняється від роботи на час проходження військової служби. У відношенні такого працівника виконуються гарантії, надані йому ст. 119 КЗпП України. Крім цього, ст. 44 КЗпП України вимагає виплатити вихідну допомогу, а саме: «у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) – у розмірах двох мінімальних заробітних плат».

У разі порушення зазначених вище норм, керівники підприємств, установ, організацій, в яких до призову на військову службу або до мобілізації працювали військовозобов'язані, будуть притягнуті в установленому законодавством України порядку до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності. Ст. 41 КУпАП передбачає накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення вимог законодавства про працю. Згідно зі ст. 175 КК України за безпідставну невиплату заробітної плати більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником, передбачається покарання у виді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправних робіт на строк до 2-х років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

Для застосування вказаних норм законодавства, звільненому з причини призову працівнику або членам його сім’ї необхідно звернутися з заявою до прокуратури безпосередньо після незаконного звільнення або після повернення з військової служби. Відповідно до діючого законодавства, підприємство, виплатить середній заробіток за весь час служби працівника у Збройних Силах; компенсує втрату частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, відповідно визначивши суми недоотриманої заробітної плати з урахуванням індексу зростання цін; відшкодує завдану її невиплатою шкоду.

Законодавство України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує їм в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Батьківщини.

І.ЯРОСЛАВЦЕВА, провідний спеціаліст командування, службовець ЗСУ

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№15-16 від 20 лютого 2016 року