Головна » 2016 » Січень » 9 » Минуле і сучасне річки Білої
19:12
Минуле і сучасне річки Білої
Річка Біла бере початок не в самому с.Курячівка, як стверджують деякі історичні дані, а дещо північніше. Вона починається формуватися з прилеглих низин, балок. Її природними помічниками, зокрема, були і є балки від сіл Чабанового, Білого Яру тощо і лише північніше с.Хоменкове невеличкі струмочки сходяться в єдиний потік - то є початок річки. Довжина її понад 40 км, вона впадає в річку Айдар, є правою притокою його в м.Старобільськ. Багато існує історичних переказів серед населення про р.Білу.

Розповідають, що колись вона була глибокою з чистою джерельною водою, яка поповнювалася із джерелець, що пробивалося з підніжжя гори з-під мергельних пластів. Річка була широкою і глибокою з крутими берегами, на яких росли кучеряві верби, високі осики та різні чагарники. А скільки водилося риби в ній, гніздилося водоплавної птиці в заростях осики та очерету! По всій довжині р.Біла на території району розташовувались села Фоменкове, Павлівка, Луб’янка, Заїківка, Олексіївка, Світлаківка, Нещеретове, Гордіївка, Калінінське, смт Білокуракине.

Використовувалися землі пойми з великими затратами робочої сили неефективно. Стали використовувати земельні угіддя підпасів кормових культур, багаторічних трав, і забулися ті труднощі, коли весь люд, організації і підприємства, навіть школярі, у вихідні, замість відпочинку, добровільно чи з обов’язку, йшли на заготівлю болотної рослинності, будували плоти і заготовляли корм для громадського тваринництва. У верхів'ях р.Біла не зазнала шкоди від людини, ще й зараз від верхів'я до молокозаводу в ній можна зустріти родину бобрів тощо. Зараз почала оживати і річка, і фауна.

Але з розвитком сільськогосподарського виробництва, інтенсивного використання кожного шматочка земель, що було притаманним колективному господарюванню, р.Біла поступово втрачала свою красу, замулювалася, заболочувалась, заростала болотним різнотрав’ям та верболозом і лише де-не-де збереглися відкриті плеса, які нагадували, що це була колись повноводна річка. У 1970 році в районі вирішувалось питання про збільшення і збереження землі за рахунок осушених заболочених і заплавних площ. З моєї ініціативи була запрошена спеціальна комісія для обстеження і складання проектів осушення заплави р.Біла. У комісії були спеціалісти обласного управління сільського господарства, обласних водогосподарських організацій і спеціалісти проективного інституту «Союзгіпроліс» з Харкова, яка після обстеження склала проекти будівництва водозатримуючих земляних валів у господарствах, землі яких прилягають до річок Білої, Козинки, Лозної та Айдар. Будівництво цих протиерозійних споруд, як і осушення Білої і Лозної, фінансувалося за кошти держави. Тому колгоспі «Перемога», вперше в області, на великій балці «Іванківський Яр», де була велика кількість діючих ярів, промоїн й розпочали будівництво. Зведення валів виконував створений при «Райсільгоспхімії» загін так званої родючості, який і проводив цей обсяг робіт. А зведення в полі кожного об’єкта, згідно з проектом, було доручено мені. Будівництво велось суворо за тими проектами, об'єкти яких обстежувала і приймала обласна комісія, вона розраховувалася з підрядною організацією. У колгоспі «Перемога» був влаштований загальний семінар, на якому з усіх районів Луганської області були присутні по кілька спеціалістів - для ознайомлення і організацій подібних робіт в господарствах. На семінарі був присутній М.К.Шикула - видатний вчений, лауреат Державної премії. На той час він був завідуючим кафедрою ґрунтознавства та охорони грунтів Національного аграрного університету.

І що ж дав мені семінар? Для мене це іспит, тому я старанно, просто на об'єкті розказував і практично показував хід будівництва на вигонно-пасовищних площах. Доки я демонстрував хід виробництва, зауважень від завідуючого кафедри ніяких не було. А коли я показав, як ми зводимо вали на ріллі у верхів’ї того яру і подекуди з коригуванням лісосмуг, мені найсуворішим чином заборонили проводити такі роботи, і я бачив, що М.К.Шикула був незадоволений.

Другого дня мене терміново викликали повісткою в прокуратуру для оформлення кримінальної справи. І сьогодні ще в мене живе той неспокій та тривога. Отаке було - замість подяки за виконання в невсипущих трудах завдання. Усе, як виявилося потім, було виконано правильно, але чомусь відвернулися від мене мої старші керівники, спеціалісти органів. І все це треба було витримати і пережити. На допиті мені перше запитання було таке: «Прізвище, ім’я та по батькові?» Я чомусь сам собі не повірив і тихим голосом відповів: «Та ви що не знаєте мене?» Від слідчих я почув ще багато диких запитань, на які довелося відповідати аж занадто офіційно і була у них така нота обвинувачення, що у мене геть все похололо, терпла душа, пролетіла думка, що треба ось вже й готувати сухарі. І довго ж переслідувала мене та кримінальна тяганина. Ще ген не скоро, як з обласних інстанцій було повідомлено, що справа на мене та закрита і щоб я знову розгорнув те будівництво - згідно з проектами. Воно продовжувалось щорічно і на великих площах, як на пасовищах, так і на ріллі. Дуже важко сьогодні сказати скільки було всього того побудовано.

На жаль, коли минуло більше 10-12 років після реформування аграрного сектора, роботи на будівництві протиерозійних земляних валів ніхто не веде, а ті, що раніше побудовані, зруйновані і вже чекаємо наступних пилових бурь, які можуть повторитися так же, як і в 1969 році.

Для відродження площ родючих земель і використання заболочених земель в 1970 році розпочалося осушення заливних земель в долині р.Біла і спрямування її русла. Проектна площа осушених земель брутто - 3909 га, нетто 3634 га. Довжина магістрального каналу 54,7 км, практично такою стала довжина р.Біла. На заливних землях і магістральному каналі 23 гідротехнічні споруди, з них шлюзів-регуляторів - 17, мостів - 4. Загальна площа фактично осушених земель - 2417 га, з них ріллі - 765 га, сінокосів - 1274 га, пасовищ - 163 га, лісів - 73 га, доріг - 7 га, інших ґрунтів - 135 га. Закінчено осушення заплави річки Біла в 1977 році.

Після проведення меліоративних робіт господарства району одержали цінні родючі землі. В 1980-1981 рр. осушені землі розпочали виділяти під огородні культури робітникам і службовцям підприємств і організацій. Більше 15 років осушені землі використовувалися в повному обсязі інтенсивно, одержували багаті врожаї городніх культур, але ніяких заходів із збереження землі від повторного заболочування ніхто не застосовував, тому станом на 1 січня 2007 року використовувалось всього: рілля - 210 га, сінокосу - 800 га, пасовищ - 15 га.

Хочу порахувати всі роботи, що проводилися при меліорації заплавних земель в районі р.Біла. Так, на землях Курячівської сільради у верхів’ях річки ріс ліс, головною породою була верба, щоб його зберегти розкорчування не проводили, лише прорили посередині канаву 8 метрів, глибиною З м, рослинність зберегли. Довжина каналу від села Хомівка до р.Біла - 5,1 км. Прилягають сюди болота з лісом і чагарником - 51,5 га. В результаті проведення меліоративних робіт у господарстві на заплавах р.Біла організовано городництво площею 10 га і 89 га сінокосу.

Південніше земель Курячівської сільради пролягають землі Павлівської сільради. Річка Біла протікає з півночі на південь довжиною 6 км 700 м. На відстані 1 км 200 м від села Курячівка магістральний канал має боковий канал довжиною 4 км 850 м, що поповнює водосховище «Наливне», площею 84,2 га. Це унікальне проектне рішення води, що надходить річкою, може наповнювати водосховище, а після певної вищезазначеної відмітки витікає в р.Біла, а ця несе води в р.Айдар. Там є шлюз-перехід з регулюючою заслінкою. Водовідвідний канал тягнеться по східній частині с.Павлівка, площею 240,7 га. А між ним і головним каналом заливний сінокіс загальною площею 33,8 га, болото - 22,6 га.

Водосховище «Наливне» знаходиться серед заболочених сінокосів і боліт. Довжина водосховища з півночі на південь - 2 км, має грушоподібну форму у верхній частині ширина - 250 м, посередині - 540 м і в нижній частині - це є донний водовипуск, ширина 750 м. Водосховище обкладено зі східної, південної і частково західної частини бетонними плитами - висотою від З до 8 метрів зі схилами до води 30-40 градусів. Ширина дамби - 4-6 м, у південній частині водосховища розміщується північна частина селища Білокуракине. Це вулиця Крайня і кінець вулиці Підгірної. Основне завдання водосховища згідно з проектом - поповнювати водний баланс р.Біла. Крім цього, з водосховища «Наливне», площею 700 га живиться зрошувальна система. На його березі побудована насосна станція першого підйому води, потім по водопроводу, довжиною 6,7 км, насосами наповнюється ставок (Дититчин став), площею 1,2 га, а далі вже й на поля. На водосховищі також відпочивають білокуракинці. На березі щорічно проводять різні свята: Дні рибалки, спортивні змагання та ін.

Тепер річка не може пересихати, ні міліти, вона стала повноводною і течія води повільна, цьому ще допомагають шлюзи-регулятори. Їх на руслі побудовано 7 шт. Правий берег річки - гориста місцевість, довжина вулиці Підгірна - 8,5 км. Розкинулися осушені землі, на яких побудована осушена мережа, довжиною 10,5 км, в тому числі рілля, що використовується під городи мешканців селища - 193,8 га, поліпшених сінокосів - 38,8 га, пасовищ - 5,3 га, боліт - 26,4 га. Ліва сторона річки - це основна частина селища Білокуракине, де густо заселена вулиця Центральна, що простягнулася з півночі на південь, довжиною 9,5 км. Ширина річки 18-20 м. Присадибні ділянки прилягають до низинних земель. В низині річки осушено земель 288,3 га, з них ріллі, що використовуються під городи - 187 га, сінокосів 65,4 - га, пасовищ - 22,6 га, боліт – 12,4 га. Довжина річки по селищу - 9 км. З Лівобережжя в річку несуть поживні залишки, мул, різне сміття з балок та ярків.

Довжина річки, що протікає по землях сіл Луб’янки та Заїківки - 7,2 км, ширина - 10-12 м, площа дзеркала водного простору – 34,7 га. На території села Луб’янка є шлюз-регулятор, де впадає в річку Біла суходільна річка Козинка, і побудовано висоководний залізобетонний місток, довжиною 54 м. Теж саме і в Заїківці за 180 м побудований перехідний шлюз, є там місце і для купання.

Правий берег річки межує з осушеними землями загальною площею 192,7 га, з них ріллі – 94,7 га, сінокосів - 83,4 га, пасовищ - 9,8 га, боліт - 4,3 га. На осушених землях побудовано 15 канав-осушувачів загальною довжиною 7 км. З лівої сторони р.Біла загальна площа осушених земель 85 га, з них ріллі - 24,6 га, сінокосів - 21,8 га, пасовищ – 45,3 га, боліт - 3,5 га. На осушених землях побудовано 23 канав-осушувачів, загальною довжиною 8,6 км.

У 1942 році, на 858-му кілометрі було побудувано роз'їзд і залізничну дерев’яну станцію «Луб’янка». У 1965 році роз’їзд було ліквідовано, залишилися лише будівлі станції з квитковою касою. У 1975 році дерев’яну станцію було зруйновано і зведено нову з магазином. У 1992 році її закрили, але там залишився перон із залізобетонних плит. 48 років пропрацював на різних роботах на залізничному транспорті, черговим по станції О.П.Ігнатенко. А в останні роки перед її ліквідацією працював квитковим касиром.

За течією на південь р.Біла, поминувши присадибні землі с.Заїківка, виплила на землі Олексіївської сільради - в основному по старому руслу, має більше 12 невеличких поворотів. Довжина річки 7,4 км, площа водного дзеркала - 26,1 га, ширина річки - 5-9 м. На осушених площах - 25 каналів-осушувачів. Загальна довжина - 7,5 км. Права сторона річки проходить по сільськогосподарських угіддях, довжиною 1,3 км, а далі понад присадибними землями с.Олексіївки - впродовж 2,5 км. Потім русло річки прямує посеред сільгоспугідь загальною площею 147 га, з них ріллі - 97,5 га, сінокосу - 28,1 га, пасовищ – 15,4 га, боліт - 6 га. З правого боку річки по всій довжині тягнеться гора висотою понад 40 метрів, в основному крейдяні відкладення, останні роки 30-40% площі засаджено сосновим лісом. Лівобережжя її тягнеться по сільгоспугіддях загальною площею 201,7 га, в тому числі рілля - 42,7 га, сінокосів - 138,5 га, пасовищ - 7,З га, боліт - 10,7 га.

Довжина річки на землях Нещеретівської сільради 5 км 500 м, ширина - 10-15 м, площа водного дзеркала - 23,7 га.

На р.Біла побудовано 2 шлюзи-регулятори з переїздами і красивий, ажурний, довгий міст. Будівництво його розпочато в 1971 році. Практично побудовано поряд два мости: один - на основному руслі, довжиною 100 м і по відповідному каналу - 75 метрів. Ширина проїжджої частини - 8 метрів і по обидва боки пішохідна доріжка шириною 1 м. Під’їзні шляхи, довжиною 1300-1500 метрів огороджено для безпеки проїзду транспорту залізними рейками загальною довжиною 750 м. При будівництві було знесено 3 житлових приватних будинки - з виплатою компенсації. Замовник- Білокуракинський дорожній відділ Білокуракинського райвиконкому.

Потім розпочали будівництво мостів через р.Біла в Білокуракине по вулиці Коцюбинського, довжиною 60 м, під'їзні шляхи - 1500 м до Сватового і далі через р.Біла, до Бунчуківки були 3 дерев’яні містки, які ліквідовані, збудували один залізобетонний - довжиною 40 метрів, шириною 10 м. Під’їзні шляхи - 800 м. Було збудовано залізобетонний місток через річку в колишній радгосп «Більшовик» - довжиною 16 м, в с.Курячівку - довжиною 24 м.

Після меліоративних робіт на землях Нещеретівської сільради з правого боку річки ріллі - 75 га, пасовищ - 7,5 га, сінокосу – 27,2 га, боліт - 10,3 га. По угіддях побудовано 23 канав-осушувачів загальною довжиною 7 км. До Лівобережжя річки прилягають ефективно використані господарством землі - 198,7 га, пасовищ - 78,9 га, сінокосів - 55,1 га, боліт - 26,6 га. До реформування колгоспу «Перемога» на осушених землях було зроблене зрошення, щорічно колгосп одержував високі врожаї городніх культур. Трудівники колгоспу основними заходами вважали збереження родючості землі і захист її від пагубних природних наслідків - ерозійних їх процесів (вітрових і водних). Я був їхнім, так би мовити, перевіряючим.

Не було б осушення - не було б і р.Біла, якою користуються селяни в повному обсязі.

Василь ШЕЛУДЬКО, пенсіонер, колишній інженер-землевпорядник

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»
№3-4 від 09 січня 2016 року
Категорія: Життя Білокуракинщини | Переглядів: 81 | Додав: USER | Теги: життя, 9 січня, онлайн, 2016 року, районну, №3-4, Білокуракинську, читати, газету, білокуракинщини | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar