День пам’яті жертв голодомору - щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Досі не віриться, що в Україні- житниці раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Замість людських почуттів суспільством оволодів страх - тотальний, принизливий. Страх бути собою. Розмовляти своєю мовою, згадувати своїх мертвих. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше - діти, і останніми - жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. Кров холоне в жилах, коли читаєш спогади очевидців.
24 листопада у селищі Білокуракине пройшов мітинг, присвячений тим трагічним подіям. У жалобних заходах, ведучою яких була Ніна Ланіна, взяли участь районна влада, органи місцевого самоврядування, трудові колективи підприємств, установ, організацій селища, військовослужбовці, учнівська молодь, громадськість та делегація з Гощанського району Рівненської області: керівник благодійної організації «Фонд Руфь» с.Пустомити Гощанського району Ігор Головчак, начальник Гощанського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Анатолій Цідилко, керівник ГО «СпільноГоща» Василь Власюк. На початку мітингу настоятель Свято-Тихонівського храму, благочинний Білокуракинського округу Сіверодонецької єпархії, архімандрит Володимир відправив панахиду за померлими від голоду.
Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам'яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, була приурочена хвилина мовчання. Присутні запалили свічки та поклали квіти до пам'ятного знаку жертвам голодомору. І сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам, ми маємо святий хліб щодня, адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу.

За матеріалами газети «Життя Білокуракинщини»